Закарпаття
У суботу виїхали помісити болото у Закарпаття.

Хто чув закарпатську говірку, той у цирку не сміється.

Відвідали замок у Мукачево.
Полізли зовні стіни, щоб пробратися у потаємний хід.
Подряпалися, повимазувалися, слизько та мокро.
Знайшли вхід, полізли. Лізли 5 хвилин, через 20-30 метрів вперлися у завал. І всьо. Абидно.
Назад до світла з темряви вискочили за 1 хвилину.

Мажорно пообідали у "Вишневому саду".

Потім поїхали шукати, де переночувати у Хусті.
Знайшли VIP-готель, який так пошло і називався - VIP.

Повечеряли, потім ще й поснідали, і щоб зовсім добити - ще й подесертували пізніше у закладі з назвою "Селена".
Жутко рекомендую, будете у Хусті - заходьте туди. Гарне оформлення, приязні офіціантки, смачно та недорого. Розливне "Чернігівське" пиво там ще по 6 грн., просте еспресо - 4, морозиво по 8, порцією салату можна об'їстися, уха по венгерськи - 12, а про м'ясні страви взагалі мовчу.

Після обіду полізли в сауну. На відміну від інших, там дозволили користуватися віниками. Попарилися знатно.
Ще й російський більярд був до купи. Приціл трохи настроїв, виходило.

Полізли на гору, до Хустського замку. Фотік успішно забули у машині, вже за ним не верталися.

Їхали додому, GPS - класна штука, може собі й до мотоцика куплю якийсь попростіше.
В горах туман - капєц, швидкість зменшили до 30 км/год.
Як результат - на узбіччі бачили потрощену легкову машину, трохи далі стояла фура і гаїшніки.

До хати притарабанив товсті овечі тапко-унти і велику кухонну дошку.
Старі дошки забракував ще під час приготування соусу для спагетті.


А все могло би бути зовсім інакше.